Пролог

Знайомство з грою у мене почалося приблизно восени 2005 року. Тоді теплим жовтневим днем до мене прийшов мій друг з новим, піратським, диском. Назва гри, для мене, учня шостого класу, було дуже важко вимовні. З п'ятої спроби я все - таки зумів вимовити назву гри. Мій друг вже встиг пограти в неї вдома, але сказав, що гра у нього видає помилку і тому попросив перевірити у себе. З великою неохотою, але я встановив гру.

Переведені в грі були тільки субтитри. На екрані були незрозумілі персонажі, ніби народжені з надр обкуреного мозку. Коротше гра мені не сподобалася. Навіть щирі вмовляння друга пограти в неї, не переконали мене залишити її на комп'ютері.

Друге пришестя у мене було в 2006 році. Проходячи повз полиці з іграми, в якомусь гіпермаркеті, мимоволі помітив ліцензійний диск, з тією самою грою, яка мені не сподобалася. Я так би і пройшов повз, але обкладинка була яскрава і прикрашена всілякими нагородами від ігрових журналів. У самому верху красувався напис з нині пішов журналу "Game.exe":

"Про нову гру Шефера не кажуть" "краща аркада в світі! або "кращий квест в світі!"Ні, тільки - "найкраща гра в світі!"Знову і знову""

Тоді я не знав, хто такий Тім Шафер, не знав про існування "Game.exe". Та й взагалі не цікавився іграми. Однак інстинктивно я зрозумів: треба брати.

Після проходження гри моє життя розділилася до і після покупки гри.

Ласкаво просимо в табір "Шепоче камінь"!

У літньому таборі для особливо обдарованих дітей проходить вечірнє зібрання. Тренер Морсо Олеандр розповідає про всі принади ментальної війни, про те, які небезпеки чекають кадетів на просторах мозку. Діти помітно втомилися від цієї балаканини, кого то навіть лякають подібні розповіді. На щастя досвідчені агенти-психонавты: Сана Найн і Міла Воделло вчасно заспокоюють вояку.

Раптом із зелені дерев лунає незрозумілий шурхіт. Хтось пробрався в табір.

- Чудовисько з озера! – закричали діти.

Використовуючи всі свої екстрасенсорні здібності вони все таки дістають цього таємничого гостя.

Йому 14 років, на голові шапка льотчика з великими, червоними очками. І звуть його Разпутин, для друзів просто Раз – головний герой гри Психонавты. Він прибув у табір, щоб стати психонавтом. Але так як він гість незваний, його загрожують відправити додому вже через день.

Не збираючись з цим просто так змиритися, Раз вирішує отримати нашивку психонавта як можна швидше. І як це завжди буває, в таборі починають відбуватися незрозумілі і дивні речі. І наш герой опиняється в центрі глобальної змови по захопленню світу.

У Двері чужий розум

Рівні в грі можна розділити на реальний і ментальний світ. Само собою найцікавіше відбувається на ментальному рівні, коли герой пробирається в голову чергового душевно – хворої людини.

Дизайн рівнів знаходиться на межі наркоманского марення і геніальності. Тут кожен «хворий» є, якесь психологічне захворювання. Наприклад:

Купер Бойд – страждає параноєю. Тому і світ в його голові усіяний прихованими камерами, агентами в плащах і капелюхах. А сам рівень закручений у спіраль і усіяний миленькими будинками з США епохи 60-х.

Фред Бонапарт – обзавівся роздвоєнням особистості. Адже у нього в голові поселився його пра-пра-пра дідусь, сам Наполеон Бонапарт! Світ всередині голови Фреда представляє з собою величезний варгейм, де він не може перемогти свого давнього предка.

Це лише крапля в морі серед персонажів в мозку, якого нам належить побувати. Чого варто рівень в голові гігантської риби мутанта, де ми в ролі Годзілли руйнуємо будинку і тиснемо беззахисних маленьких рибок.

Не можна забувати про дітей, які живуть в таборі. По суті вони теж окремі персонажі зі своєю історією, що і найголовніше – їх цікаво слухати.

Додайте до всього цього музыкуПитера МакКонелла і ви отримаєте саму велику гру десятиліття.

Пірокінез Почім для народу?

У грі є система прокачування, тут вони називаються псі-рангами. З кожним новим рангом вам дають нові здібності.

Подорожуючи по мозку ми збираємо вигадки – плоскі прозорі картинки, які необхідні для прокачування. В реальному світі для отримання рангу потрібно збирати псі-картки і потім поєднувати їх з псі-ядром.

А тепер що?

На жаль чи ні, гра не змогла окупитися, і це не дивлячись на високі оцінки преси. Залишається тільки гадати, чому гра не знайшла популярність серед гравців.

Для мене гра стала тим, чим для деяких є період напіврозпаду – проривом, нехай і не в ігровій індустрії, але вже точно в моїй свідомості. Після Психонавтів я щиро полюбив жанр адвенчур.

Зараз кожен може купити гру в Стім. І я закликаю вас: купіть і пройдіть. Тому що такі ігри виходять дуже рідко.